Ελλadanpk
12-8-18 (+12SO3)+2MgO+0,3B
Ελλadared
20-6-12 (+13SO3)+2MgO+0,5B
Ελλadablue
18-8-14 (+14SO3)+2MgO+0,3B
Ελλadagreen
26-0-0 (+27SO3)+0,2B
або
27-0-0+5MgO+0,2B
Аміачна селітра
N Для отримання оптимального врожаю, ріпак потребує від 100 до 120 кг азоту. Азот допомагає ріпаку пережити холод, так як завдяки йому створюються резервні запаси поживних речовин. З усієї кількості засвоєного азоту за вегетаційний період, восени ріпак використовує 25%, на початку відновлення вегетації – 35, на початку цвітіння – 30, наприкінці цвітіння – 10%. Надмірне азотне живлення восени, погіршує перезимівлю рослин, а нестача азоту негативно впливає на ріст рослини на протязі вегетації, сповільнюючи розвиток та зменшуючи цвітіння. У Німеччині норму азотних добрив встановлюють з розрахунку 60 кг азоту на 1 т насіння.
P
На протязі вегетації ріпак засвоює близько 90 кг фосфору (при врожайності 3,5 т/га). Найінтенсивніше фосфор поглинається рослинами ріпаку в період між стеблуванням і цвітінням.
K
Потреба у калії складає близько 200 кг/га (3,5т/га), 35-40% якого засвоюється вже восени. Оптимізація калійного живлення сприяє підвищенню врожайності на 2-3 ц/га і вмісту в ньому олії на 8-10%.
Mg
Потреба ріпаку у магнії становить 40-50 кг/га МgО. Він входить до складу хлорофілу. Восени сприяє транспортуванню цукрів із листя до коренів, внаслідок чого формується добре розвинена коренева система. Рекомендується внесення магнієвих добрив окремо або в складі мінеральних добрив, позакореневе внесенння має лише додаткову дію, і не може бути основним способом внесення магнію.
S
Ріпак належить до найвибагливіших культур до сірки. Засвоєння рослинами сірки відбувається паралельно з азотом. За її нестачі ріст рослин сповільнюється, зменшується кількість стручків і насіння, зменшується олійність. Найбільша потреба ріпаку в сірці – від початку формування стебла до початку зав’язування стручків. Потрібно враховувати, що внесення високих норм сірки може підвищувати вміст глюкозинолатів у насінні. Потреба у сірці складає близько 30-40 кг/га.
B
За врожайності 35 ц/га ріпак виносить з ґрунту 400-450г бору. Він має важливе значення у заплідненні, підвищує еластичність тканин, що знижує розтріскування стебел і кореневої шийки під час морозів і швидкого росту. Сприяє зниженню ушкодження рослин хворобами (некрозом кореневої шийки, вертициліозом тощо). Крім того, бор впливає на розвиток кореневої системи, що сприяє кращому відновленню вегетації навесні. Восени ріпак засвоює 25% загальної кількості потрібного йому бору, решту – у фазу диференціації бруньок. За нестачі бору, рослини запізнюються із виходом з фази розетки («сидіння» ріпаку), молоді листки мають світле забарвлення, а їх краї скручені. На більш старих листках утворюються плями червоного та червоно-фіолетового забарвлення. Дефіцит бору спостерігається насамперед на легких і провапнованих ґрунтах, а також під час посухи. На слабозабезпечених бором ґрунтах його внесення бору підвищує врожай на 2-7 ц/га.