Ελλadanp 15-13-0 ( +34 SO3) + 8CaO + 2MgO
Ελλadanpk 9-22-22 ( +10 SO3)
Ελλadablue 14-18-14 ( +27 SO3)
Ελλadablue 14-14-14 ( +23 SO3)
Ελλadablue 14-22-7 ( +20 SO3) + 0,1B + 0,1Zn
Ελλadagreen 27-0-0 (+28 SO3) або Аміачна селітра
N Найбільший приріст урожаю озимої пшениці і покращення якості зерна забезпечує азот – основний елемент росту і розвитку. Азот забезпечує ріст кореневої системи і надземної маси, збільшує вегетаційний період і тривалість активної фотосинтетичної діяльності, покращує якість зерна.Пшениця поглинає азот впродовж усього періоду вегетації від початку функціонування коренів до припинення росту в зв’язку із достиганням її фотосинтетичного апарату. Восени, засвоюється лише 15% від загальної кількості азоту (близько 30 кг д.р). Надлишок азоту восени призводить до зменшення зимостійкості, переростання вегетативної маси і значного ураження посівів шкідниками і хворобами. Формуються схильні до вилягання рослини, що дають меншу продуктивність і мають низьку якість зерна.
Особливості підживлення:
Перше підживлення. По мерзлоталому ґрунту — воно стимулює кущіння, що дає гарний старт рослинам на весні і рослини закладають якомога більше пагонів.
Друге підживлення. Прикореневе підживлення — має іншу мету. Рослина вже сформована, міцна, тож працювати треба на збільшення кількості продуктивних стебел та озерненість колоса. Якщо в першому підживленні потрібно було витягти ці стебла, збільшити їхню кількість, то мета наступного — щоб усі стебла були продуктивні.
Третє підживлення. Позакореневе підживлення вже спрямоване на якість зерна. Застосовується тільки тоді, коли є певне співвідношення між азотом і фосфором в рослині. Це співвідношення має бути в межах 12-13:1. Якщо цього співвідношення немає або воно більше 13, то в цьому випадку, проводячи підживлення і думаючи, що працюєте на якість, ви можете навпаки погіршити якість і отримати фуражне зерно.
P
На початковій стадії розвитку рослини пшениці поглинають фосфор більш інтенсивно, ніж в наступні періоди росту та розвитку. Оптимальне забезпечення рослин фосфором покращує розвиток коренів і збільшує кущіння, що в результаті збільшує врожайність зерна. Також достатня кількість фосфору збільшує зимостійкість рослин, максимізує ефективність використання рослинами води, прискорює дозрівання рослин і знижує кількість вологи в зерні на момент збирання. Нестача фосфору негативно позначається на формуванні структурних елементів колоса пшениці: знижується число колосків у колосі і квіток у ньому. Внесення фосфору підвищує кількість колосків у колосі ярої пшениці.
K
Збільшує холодостійкість рослин, міцність стебел, що особливо важливо для схильних до вилягання сортів. Калій посередньо впливає на величину врожаю, але дуже сильно — на його якість через підвищення стійкості до хвороб. За нестачі калію восени у період інтенсивного росту верхні темно-зелені листки жовкнуть, потім жовкнуть і нижні листки. Корені додаткових пагонів або взагалі не розвиваються, або з’являються, але не розростаються.
Mg
Магній відіграє важливу роль у фотосинтезі, входить до складу хлорофілу, фітину, пектинових речовин, бере участь у синтезі білків, переміщенні фосфору, активізує ферменти, регулює поглинання води кореневою системою. Нестача магнію знижує зимостійкість озимих культур.
S
У посівах зернових внесення сірки стимулює кущення, за її дії зростає кількість зерен у колосі та маса 1000 зернин. За нестачі сірки у фазу кущіння низькорослі, зі слабким кущінням, набувають забарвлення від світло-зеленого до брильянтового або повністю жовтого. Внесення сірчаних добрив під озиму пшеницю тісно пов’язане із застосуванням азоту. Завдяки наявності сірки та азоту в складі амінокислот та білків ці елементи тісно пов’язані метаболічними процесами. Зміна кількості сірки впливає на величину поглинання азоту рослинами озимої пшениці.
Сu
Озима пшениця дуже чутлива до дефіциту міді в ґрунті. Нестача цього мікроелемента викликає зниження активності синтетичних процесів і призводить до накопичення розчинних вуглеводів, амінокислот та інших продуктів розкладу складних органічних речовин. Низький вміст міді в гранті може проявлятись на злакових рослинах у вигляді побіління і підсихання кінчиків молодих листків. Згодом уся рослина набуває світло-зеленого забарвлення, затримується настання фази колосіння.
Mn
Бере участь у різних окисно-відновних реакціях, а в світловій фазі фотосинтезу сприяє розщепленню молекул води. Дефіцит марганцю частіше проявляються на карбонатних землях, із високим вмістом вапна, а також на інших типах ґрунту, де значення рН перевищує 6,5. Нестача марганцю стає помітною спочатку на молодих листках — на них проявляються чіткі ознаки хлорозу.
B
Під дією бору поліпшуються процеси синтезу і переміщення вуглеводів із листків до генеративних органів та коренів. За дефіциту бору порушуються процеси синтезу вуглеводів, закладання і формування генеративних органів та утворення насіння.
Zn
Бере участь у великій кількості фізіологічних процесів, зокрема в синтезі білка та ауксинів, він сприяє кращому засвоєнню рослинами культури інших елементів мінерального живлення. Цинкове голодування частіше проявляється на піщаних і карбонатних ґрунтах. Щодо цинку озима пшениця не є особливо чутливою, проте за постійного вирощування кукурудзи, яка виносить велику кількість цього мікроелементу, дефіцит може проявлятися у вигляді затримки росту рослин, зменшення кількость хлорофілу в листках. Низький вміст цинку в ґрунті сильніше впливає на формування зерна, аніж на розвиток вегетативних органів.